Часто так усе гадаю…
Чи тебе я все ж кохаю?
Чи це просто марево?
Чи сон, покритий правдою?
Я сумую за тобою..
Думаю часто з журбою…
Ти потрібентак мені..
Ти приходиш у вісні…
Так, в нас дружба..я це знаю..
Думки про більше уникаю…
Але важко, дуже важко!
Не любити тебе тяжко…
Хочеться «сонечком» назвати…
Про почуття все розказати..
Але ж байдуже тобі!!!((
Мабуть… не знаю… далебі
Невпевнена чи я кохаю…
Але щось в душі так грає..
Таке тепло - сильніше сонця..
Така любов – більша за серце..
Такі думки…більші за неба…
Крім тебе нікого мені не треба…
Сказати? Ні. Нехай пройде час..
Кохаю? Боюсь уже завчасно…
Боюсь я втратити тебе…
Нехай любов цю пронесе
Білий лебідь на своїх крилах…
Влетить в твоє вікно відкрите…
Можливо ти це зрозумієш…
Можливо... серце навзаєм відкриєш…
Незмогла забути я тебе…
Щиро почуття несу й принесе
Білий лебідь увісні тобі
Любов мою… пробач мені.