Птах-життя елегія

Розливається
по схронах
пам’яті,
життя моє –
краєм в травах,
роси в гронах,
верб у цвіті
застає .

Там акацій
цвіт духмяний,
топіль шепче:
ти приходь!
Одноногий
Клен, як рана,
обійнять тебе
відтодь.

Так далеке
і близьке ти,
вже й доріг
туди нема –
так, закотиться
вже решта
в захід,
рідна кінема.

Просто все,
все розумієш,
знаки Вічності
летять –
ще вчимось
порозумітись,
та себе й других
прощать.

По сходинках,
по родимках ,
знаменням
по зірках –
німий, немов,
все подумки,
шукав я сон
в віках.

У сні якімсь –
тебе знайшов,
припала до душі,
та сон ховає ,
як покров,
чи таїну
в вірші.

Ти так далека
й так близька,
чи ж любий
я тобі?
Яка ж і де,
в яких віках –
щаслива жде
з орбіт.

Спить стежина ,
а річка плине,
потяг зрідка
прикрикне в час –
день як квітка
і юнь безвинна,
все спочатку,
бо час навчань.

Хай летять
за вікном століття,
крізь лелечі
краї мої –
майже байдуже,
грають віття.
В серце мрії
і солов’ї.

Спить стежина,
де швидкоплинне,
терпке й визріле –
птах-життя.
Зблисне в променях,
як перлина,
зникне в часі
без вороття.

В’ячеслав Шикалович
08.02.2013р. – 20.03.2025р.
Мелодія на слова пісні: