Спогад

Минає день, за ним минає ніч,
Туман сідає все густішою стіною.
Чому мій телефон знову мовчить?
невже ти просто граєшся зі мною?
Приходиш, знову йдеш,
потім з’являєшся,
мов сіра тінь ти поруч мене йдеш.
Чому ти наді мною так знущаєшся?
Не відпускаєш, вільно жити не даєш
Проте й коханою мене не називаєш....
Хто я тобі? невже звичайна лялька?
Без почуттів, без серця, без душі?
Ти помиляєшся! Бо я не забаганка
і я зумію все це довести.
Я йду...
Хоч серце моє розривається
від почуттів, бо все ж кохала я
Ти тільки спогад, спогадом й зостанешся,
а я почну зовсім нове життя......