Зима безсніжна, навмання…
Все місто у туманнім глянці.
Вже кава хмуриться у склянці.
Чекає денна метушня.
Ліхтар підморгує щоразу
І всі, неначе водолази –
В підводнім царстві фантомас
Серед автомобільних трас…
Зрання колоте, б’є озноб.
Стискає скроні дика тиша.
Цвяхами рве ноги суглоб.
Дзвін в голові, чи шкряба миша.
І доза, доза - порятунок
Туди, туди - на Перевальне…
Не виліковний це випАдок –
Життя моє, чи не виправне?
Хто ж вІдає це серед нас,
Що за плечима демон стане,
Жне пОсміх й Аргентини танго
Злорадно, мовби сатана,-
Танцює. Світла ж ангел плаче…
Земна ж нестЯма тупо скаче,
Нема нам діла до тогО…
Затьмарив розум ломки гон
Долаючи ширнутись, спрагу
В природи лісі Чатир-Дагу –
Прозрінням пройнята душа,
Бо ж розуміє – зогрішав…
Гей, стільки перебрати дум,
Життя, в переоцінці з нею,
Тож побувала за межею,
З тих пір за себе зріє сум…
Та Світла ангел усміхнувся:
«О, Чоловіче, ти проснувся,
Ще встигнемо, щоб до пуття
Над грою ствердити життя!»
І хоч безсніжна ця зима,
Все місто потопа в тумані…
Та не зостанусь я в омані
Й мене не подолає тьма!
Вячеслав Шикалович
17.01.2010р. – 28.03.2025р.
Мелодія на слова пісні: